перевод стихотворения "Печать" Владимира Коркина (г. Ярославль)
Прохід у небуття – без дна провал,
Зачинений від вітру, різних чатів.
Від демонів моїх він, як астрал,
На ньому – Соломонова печатка.
Чи це не так, мій брате? Може, нас
Веде той шлях, який життям назвали;
Небесна манна – це лише крупа,
А сабо – дерев'яні лиш сандалі?
Веду до того, що не бачу див, –
Механіка та фізика хімічать.
Що трапиться – то лихо біс зробив,
На мінус плюс – і вже тебе помітять.
А, втім, з тобою, мітять нас завжди,
Життя байдуже зможе відшмагати.
Розслабся, брате, бо не до біди,
І до подачок нам і не звикати.
Не плач – не лий у подушку ти сліз,
На сіль оцю не зверне кат уваги.
Нам все одно на дно; не варто слів,
У натовпі йти мусиш без наснаги.
Он демони вже стукають в астрал,
І просяться сюди, і тичуть ріжки.
Зламаю ж ту печатку, й з нею – страх,
І погань цю до дідька перенищу!
квітень 2024
оригинал здесь:
http://stihi.ru/2024/01/10/1192