З парасолею старою
Під дощем гуляли двоє,
У обіймах дві душі,
А навколо калюжі.
Сірі хмари розповзлись,
Йшли ми звідкілясь кудись,
Усміхнувся нам Дажбог,
Було добре нам удвох.
Сонце визирнуло з хмари,
Хмари - як овець отари,
Сонце - наче коровай,
Наче скіфська пектораль.
І веселка весняна
Понад схилами Дніпра
Додавала колорит,
Був чудовий краєвид.
Вітер вщух і солов'ї
Почали пісні свої,
Ти троянда - я тюльпан,
Ти як панна - я як пан.
Ми як аґрус і шипшина,
Наче терен і ожина,
Наче лава і вулкан,
Наче море й океан.
Наче ясен і верба,
Борщівник і кропива,
Ми як ті гірчиця й хрін,
Ніби борошно і млин.
Сніп проміння в очі бив,
Ми як пара голубів,
Ми як Мавка і Лукаш
Й з очерету наш шалаш.