В минулому столітті народився,
Тоді було спокійніше життя,
Я жив поволі, ні з ким не сварився,
З надією дививсь у майбуття.
Вік двадцять перший наче грім , що з неба,
Він неспокійний начебто не свій,
Та у людей побільшали потреби,
За виживання йде останній бій…
Вже недостатньо совісті і кисню,
Нервують люди в пору перемін,
Тепер ми заспівали іншу пісню,
За вітром дужим мати навздогін…
Навкруг торгують, та рахують гроші,
Зелені, мов капустяні листи,
Керують Світом люди нехороші,
Що рушать побудовані мости…
Кохання зникло, договірні шлюби,
Красу жіночу мовчки продають,
Дівки проходять Рим і мідні труби,
На люд простий багатії плюють…
Вся зникла безкоштовна медицина,
Не по кишені стало навчання,
Та вибухи навкруг і стрілянина,
Тепер це відчуваємо щодня.
Ми знаєм , між віками є різниці,
Це порівняння теж нервують нас,
Ці факти так не схожі на дрібниці,
Але й вони дратують водночас….
Автор Геннадій Сівак.
6 квітня 2024 року.