принаймні, [ім'я], ти ще пам'ятаєш мене
коли говориш зі мною ямбом або хореєм
з палаючих аркушів, з тендітних полотен Моне,
ранковим цвяхостоянням, сталевим бореєм.
принаймні, [ім'я], я ще пам'ятаю тебе
крізь сутінок пастки, мов скрипка Кореллі
лунає твій голос посеред забуття, між ребер
немов випадковий відблиск фореллі
і доки ти, [ім'я], розмовляєш зі мною
мені здається, що світ не в кінець прогнив,
бо перетворюючи на серпи твою зброю,
я підготовлюю нас до жнив.