Божа пташечка не знає
Ні турботи, ні труда;
Клопітливо не звиває
Довговічного гнізда;
В довгу ніч в кущах дрімає,
Вранці сонце зустрічає;
Божий глас серцем сприймає,
Стрепенеться і співає.
За весною, вир природи,
Літо вишкварить усе
І туман, і бруд негоди
Пізня осінь принесе:
Людям нудно, людям горе;
Птах облишив кущ лісний,
В теплий край, за синє море
Відлітає до весни.
P.S.Пушкін О.С.