Чимало можна сказати про тези "не твоє", "не твій" . Певно - це щось чуже. Так-так: чуже, не властиве, зайве,надлишкове.
Продовжувати шукати синоніми звісно можна. Але хіба не в цих відповідниках криється певна основа - наше, потрібне, доцільне, необхідне, власне - моє.. ? Можливо.
У ритмі життя та щоденних насичених змістовно подій, ми не досить віддаєм за належне усвідомити для себе,а що таке "не твій", "не твоє"? Адже ми постійно намагаємось чогось досягти,переконати, взяти щось корисне для себе,намагаємось просто жити. Жити - судячи про інших, огульно розмірковуючи щодо приналежних комусь чеснот чи їх відсутність; жити - намагаючись аплікувати чиєсь амплуа чи стиль для себе ,виростити у собі чиюсь культуру,звичаї ; жити - намагаючись зрештою бути кимось,схожим на свого кумира, але не свобою.
І так проходить життя...
Уявляється, воно проходить ніби по однотипній траєкторії відкатаних схем відносин, простих алгоритмів відібраних із зовні. В цьому ми вбачаємо можливість досягнення успіху. Успіху зовні, забуваючи про надбання внутрішні. Про нашу природу.
Х-м-м-м... ми постійно шукаємо свою природу зовні. Може через те, що нам таки дійсно треба вчитись у неї ?; може через те, що нам слід вчитись в оточуючих,з досвідом людей?; вчитись "протягом життя" ? Х-м-м... То ми певно приходим у цей занадто "чистими", без Досвіду попереднього життя?
Якщо так, то мабуть ідемо із нього сповненевсзнань,досвіду, збагачені матеріально у статках, знаючих багато мов, розуміючись на правах,маючи купу друзів темне друзів, родичів, синів,внуків, заслуг?
Х-м-м... І що, раптом, ми відходимо в інший світ.
Та звісно,"відходимо".. Звична справа кожного на його шляху.
І що з цим всім "нашим" робити? Кажуть : "не забереш нічого з собою". Таки правду кажуть. Але після нас залишиться згадка? Наша згадка? А як довго? Іслоячоготувстроки ? Щоб передати "наш рецепт" іншим? Щоб вони мали те "чуже", "не своє"?
Здогадуюсь...які ми унікальні все-таки.
А хто ж питає, і коли, про те *твоє"? Та ні хто не питає. Чи, то, видно, життя саме спитає залишаючи чи на пам'ять про тебе. Забираючи те саме "не твоє" ... (с)