Про те, що право є табуйованим в своїй основі , ми вели з вами дискусію дещо раніше.
Проте вченими правниками зазвичай не ведеться прямо мова про право і табу.
Хоча, одна із основ права про яку так активно вийдуть дискусію правники - це заборона стосовно одних дій суб'єктів, аби надати дозвіл на певну дію для інших суб'єктів. Філософи права також прямо та комплексно не розкривають питання "табу" .
Проте,не вдаючись у дискусію, хотілось би звернути увагу на питанні із мовним, лексичним забарвленням у підходах між питаннчми " табу" і "права" , а саме, на антонімах .
Із матеріалів Вікіпедії слово ,"антонім" походить від грецького та означає "проти" певного "слова". У семантичному значенні антоніми розташовуються на протилежних полюсах. Вважається, що антоніми в мові існують тому, що в людській дійсності та оцінках існують предмети,явища чи то певні дії,ознаки з протилежними властивостями.
Отже, аплікуючи на правову систему, правоматерію, тощо, можемо визначити можливість аплікації та наявності антонімів у праві. У юридичних фактах - бо йдеться про дії,предмети,явища; у правовій системі - бо йдеться про ознаки, у юридичній практиці - бо йдеться про оцінку.
Ба, більше, мовний арсенал антонімів різноманітний, і як частина мови має велечезне навантаження для юриспруденції, а,точніше, для логічного співвідношення та пізнання правової реальності та аксірлогічного змісту затребуваності заборони чи дозволу; для більш вдалого юридичного та сенсового навантаження на норму права; для вдалого правозастосування, оцінки доцільності застосування правового режиму тощо.
Зрештою, питання табу в антонімів у праві наскрізно пов'язані своєю суттю.
За логікою,законодавець встановлюючи заборони /табу/ повинен наводити відповідний антонім доятвжх чи іншої норми. Наприклад в іншому джерелі права,в іншій нормі. Але ми такого не спостерігаємо. Є табу , а пояснень не має. Отже, звідси очевидне, що антоніми для юридичної науки дають можливість аналізувати джерела права, корисні для тлумачення права того.
Антоніми і табу мають важливе значення для філософії права. Спільне уявлення про їх роль розкриває додаткові функції права,які,очевидно,слід ретельніше дослідити. (с)