Ніякі наукові бомонди, конференції, гучні заходи не є серцем глибоких наукових роздумів. Вони не є і нервами системи прогресивного мислення.
Навчання, завчання, повчання - колективна справа. Власне - політична.
Поміркованість, проникнення в суть думок вчених, своїх колег, є продуктом тиші. А часто, навіть тиші не свідомої, тієї, що приходить надранок.
Мене не здивують сучасні зустрічі, які спостерігаю за науковими колективами майже добрі 10 річчя. Як за поважними вченими у віці, так і молодими. Нічого не змінилось. Звісно, свято емоції, зустрічей, обійми, обмін енергією - це класно!
Але це не наука. Це "свято зустрічей", і, зачасту політичніих. А це вже неправильно.
Наука це тяжка невпинна, кропітка праця, результат якої шліфується роками, а може й більше. Цілком ймовірно що більше.
"Свято науки", а не особистостей із політичних уподобань науки, це не вшанування певних світил, реверансів, це те, що має бути зрозумілим простим людям. Це продукт загального надбання. Якщо прості люди не розуміють "банкету", не розуміють суть рішень "рад" - то це не наука, не експерти, - це банальна політика.
Проблема тиші та політики - символічна, співмірна із відсутністю одного в іншій. Проблема тиші та науки - невзаємовиключені ідеали та сенси життя.
Що хочеться сказати ?,- а це те, що якщо спостерігається тиша колективна - то це вже політика. Власне - мовчання, замовчування. І це точно не наука,не мислення, - це політичні переживання тет-а-тет. Вчений не повинен мовчати. І це теж точно, інакше він ні для кого - не для благ. Але мислити та творити - наодинці повинен: не боячись своїх думок, не боячись їх донесення до суспільства, оточуючих.
Тиша наукова - це праця, придатний результат. Кожен мовчить у колективі із власних наукових міркувань. Я зустрічав таких "тихих" як і зустрічав "гомінких" , веселих, запальних. Все це марно, якщо не має стержню до справжньої тиші. Просто перебувають люди у відносно-наукових зайнятостях. І це теж нормально. Хтось, перебуваючи у тиші, за кадром,шукає слушного моменту; хтось, збирає інформацію, аналізує вибірку; хтось, не може наважитись на те, аби у нього прорвався науковий голос та стиль ; хтось, ховається за постатями визнаючи свою нікчемність, а хтось - кричить криком, а внутрішньо мовчить навіки . Різні є постаті. Простим людям, як одні так й інші не зрозумілі.
Наука твориться в тиші ... (с)