Лезом по нервах гроза у чорнильній ночі.
Спалахи блискавок, вибухом грім гуркоче.
Злива змиває з дерев та з душі пилюку...
Так, трохи страшно - міцніше тримай мою руку.
Теплі обійми - то впевненість - скоро ранок,
Дощ схаменеться,
Світанок торкнеться фіранок.
Світ зазерне у вікно білосніжним цвітом,
Сповнений соком, веселий, дощем умитий...
Вщухне гроза і піде вже від нас з зітханням.
Серця торкнеться спокій, надія, кохання...