Н. Бидненко
Алгоритм прощання
За вікном твоїм темно і тихо.
Я вдивляюсь в холодні шибки…
Чи на щастя мені, чи на лихо,
Та примарився помах руки.
Може, кличеш мене, може, хочеш
В нашу радість вернутись назад?
Та п’янкої серпневої ночі
Відшумів почуттів зорепад.
Зустріч наша ні пізня, ні рання,
Тільки знак в неї – мінус, не плюс…
Алгоритмом прощання з коханням
Зазвучав за вікном ніжний блюз.
***
За окном твоим темно и тихо.
Я сматриваюсь в холодные окна...
Иль на счастье моё иль на горе,
Мне привиделся взмах руки.
Может ты зовёшь меня, может хочешь
А нашу радость вернуться назад?
Но в той пьяной августовской ночи
Отшумел наших чувств звездопад.
Встреча наша не позняя, не ранняя.
Только знак её - минус, не плюс...
Алгоритмом прощанья с любовью
Зазвучал за окном нежный блюз.