Каштанів цвіт
Цвітуть каштани знову, за моїм вікном,
Облипли крони: ніжним, білим цвітом…
У нашім парку, не торгують вже вином,
Та я пьянію від краси: каштанів, квітів!
Шумлять фонтани, грає кольором вода,
Заграва бризок: охолоджує і надихає…
Вся молодь, у парк лине, наче череда,
А серце й справді, від краси уже співає!
Співають з нами, та чарують співом со-лов’ї,
Немовби до кохання, серце й душу на-дихають…
Вночі, з зірками, променяться гарні очі теж твої,
Я знаю, чую своїм серцем, теж мене ко-хають!
Але, щось мене стримує, немовби я тебе боюсь:
Боюсь відмови на мое палке, перше ко-хання…
До друзів повертаю, та на безхребетність злюсь;
А так, злетіти з вуст, слова хотіли, не сміливого признання!
До інших країв, стежка-доля моя привела,
Тільки в снах своїх: знову бачив тебе та каштани…
Душа рветься до дому, до коханої, мені б два крила:
Вернувся б, не гаючи час, теплом лікувати розлуку і рани!
Відтаяла, як льодяник, замерзла та ніжна душа,
Прокинулася, потяглася знов: до світла і сонця…
І перетнулися дві наші дороги, твоя та моя,
І щастя всміхнулася до нас, із кришталю віконця!
Весною у травні, цвітуть в добрий час:
Чарівні, красиві, не з чім незрівнянні ка-штани…
Вони ніби радуються: за кохання, і нас -
Та знову підспівують, прохолодні і милі фонтани!
11 лютого 2024 року
Віталій Косенко