Ти виходиш із мене
У найнезручніший момент,
Ти сідаєш, скануєш довкілля, всміхаєшся тихо,
Ти буркочеш про те, що утратив усякий сенс,
І що прямо на наших очах прокидається лихо.
Навіть в мареннях цих ти такий,
як в житті - собі вірний -
Що не хочеш робити - не станеш, хоч би і смерть.
Навіть в снах - незалежний, спокійний, мрійливий,
Ти береш мене за руку, тихо зітхаєш - і йдеш собі геть.
То навіщо приходиш?
В житті моїм - місця немає,
Ти лиш марення моє, хвороба, образа і біль...
Може, прийдуть часи, ти прийдеш - я тебе не впізнаю,
Бо ти інший насправді. Жорстокий і завше чужий.