В світлиці, як у свято, чисто.
На підвіконні у кутку
Чатують мамине намисто
Духмяні пахощі бузку.
Схилилась гілочка, тріпоче,
Така весняна молода!
І вітерець летить охоче,
В знайомі вікна загляда.
Грайливо, радо, без упину
На шибку дмухає навскіс:
Чомусь прозорі намистини
Застигли крапельками сліз.
Вони, пониклі, пам‘ятають
Родинне затишне тепло,
Журбу сповідують безкраю
Про все, що в безвість відійшло.
І все тут сумом оповите:
Садиба, вишень білий цвіт.
Живе обузою, несито,
В сусідських приймах мамин кіт.
Так сиротою стала хата
Від тих безжалісних часів,
Коли ні мами, ані тата
Не стало чутно голосів.
15.04.24