За безліччю немаловажних справ
Ми часто забуваємо про себе,
Про світ природи і про ніжність барв,
Про радощі життя і слово тепле.
Не можемо спинитися на мить,
Щоб глянути, як оживають луки,
Як сонце теплі промені струмить,
Як у гаях пташині линуть звуки…
За метушнею вічних хвилювань
Ми дивимось на світ краси байдуже.
Лиш вигляд безсердечних руйнувань
Навіє в душу втрачене минуле…
Не можна зупинити плин життя,
Та прийде час і жаль обхопить серце,
Примариться непрохана зима,
А відчуття утрат уже не щезне…
Сьогодні йде весна! Вона – життя!
Тож зупиніться! Уповільніть кроки!
Послухайте серцебиття буття!
Цей світ – для вас! Ловіть наснаги ноти!!!