Моє життя
Моє життя немовби зупинилось,
Живу весь час в режимі сподівань,
Здається, у мені щось надломилось
Від всіх оцих жорстоких злодіянь.
То часом ностальгую, то нудьгую,
Несу щодня тяжкий невтішний хрест.
Буває, що сама себе дратую
І провокую неймовірний стрес.
Ще й день висить печальною габою,
Породжує безладдя в голові.
І знову я здаюсь собі слабкою,
Здригаюся, немовби в буревій.
Себе то умовляю, то жалію,
Прошу зібрати нерви у кулак…
Та, мабуть, потихеньку я старію,
Втрачаючи властивий серцю драйв…