ВЕСНА НА СЕРЦІ…
Весна, вже в квітах, з сонцем наступає -
А в серці, наче диво, загорівся первоцвіт…
Поет він як ніхто, в коханні, глузд пізнає:
Душею, відшліфує та огранить самоцвіт!
Де є ще - зближення мистецтва і природи,
Щоб так, враз, загоралася наснага й жар,
Щоби слова текли, як ті джерельні, води,
В очах, лише поглянь - горить уже, пожар!
Чарівне місце: природа та шматок землі,
Де сам працюєш, й на душі співається…
Там почувається, неначе ти живеш в селі:
Уранці, з півнями та сонцем підіймаєшся!
За зиму, щось зламалось, та уже просіло:
Прибити, поладнати - все до діла, в суть…
З твоїм приїздом, дача зразу ж проясніла,
Й сусіди - в поміч, та до свого столу звуть!
А ще моя сусідка, та що трохи далі й зліва,
До мене зачастила розказати просто гріх:
Давно живе без чоловіка, і занадто хтива,
Сама ж - чарівна, як незайманий «горіх»!
Вона вже знала, що пишу вірші й промови,
Що хист до слова, маю не аби усе ж який -
Наливку принесла, сама й уже без змови:
Та поцілунок, перебив той смак, її гіркий!
Сусідка розцвіла, як хризантема й рози,
Вона вже готувала, мені, не тільки борщ…
Були ми разом, поки сталися Білі морози,
Та вигорів, побляк на сонці і морозу хвощ!
Вірші писав святкові та різні поетичні Оди,
Сам закохався, що носив Тетяну на руках:
В коханні, як завжди, бувають дужі Роди-
Ми побралися вже наяву, а не у моїх снах!
Тепер у двох живем, зимою разом в місті,
На дачу їздимо, що разу і на весь сезон…
Татьяна - вся тепер заквітчана, в намисті:
Кохання в нас тепер навіки, а не тільки на сезон!
01 травня 2024 року
Віталій Косенко