Коштовні очі зводять до межі,
Чи вирій, чи пітьмі залишить крила …
У що, і в кого віриш ти,
Чим сповнені твої вітрила?
В цім світі мить лиш та жива,
Що понад прірвою в бездоганне.
Взаємний погляд - стиглі жнива
Про таємницю давню, справжню.
Я чайка у небесної вежі,
Заграва у буденного кордонів.
Над морем сивим бавлю дні,
І сонячний шукаю камінь-промінь
Серед піску сумлінь – надію,
Подобу спраги і молитви.
Ринаю в твої ніжні хвилі, мрію …
Битву -де наді млою завше світло!
Гублю до вуст і п’ю допіру
Келих з бурштином,
Із серцем твоїм, рідним, милим …
Бо крила під одне буття Творець одміряв.