Лето тает, как воск. Догорит скоро скарбник-серпень.
Смертный одр его - золото поздних плодов.
Не поспевает строфа за легконогой Эвтерпой -
В строках блаженно-тяжких никнет далёкий напев.
Лето густеет, как мёд. Пчёлы в сладкой истоме
Ниже и ниже гудят. Струны мелькают в стернях.
...Улыбка будущей матери во взоре твоём, не пламень.
И багровеет неспешно закат короткого дня.
Серпневі строфи
Літо тане, як віск. Догоряє підскарбій-серпень.
Смертна постеля його — золото пізніх плодів.
Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі —
В вірші блаженно-важкім никне далекий спів.
Літо гусне, як мед. Бджоли в солодкій утомі
Нижче і нижче гудуть. Струни снуються в стернях.
…Усміх майбутньої матері в зорі твоїм, а не пломінь.
І багряніє поволі захід короткого дня.