Що так любо стало нам?

А.Назаренко: литературный дневник

Що так любо стало нам?
- То всміхнулась Маріам!
Очі волошкові,
Кісоньки шовкові,
Платтячко гарненьке
Підібрала ненька...
Тут є і сестричка,
Хоч і невеличка,
Та порядок знає -
Вголос розмовляє,
Щоб усі почули,
Що вона бажає.
Рідні всі їх люблять.
Іграшки купують,
Баба Галя завжди
Має, що куштують...
Маріам радіє, бо уже їй п'ять...
Нумо, Соломіє, сестру доганять!
Хай Рука Господня вас завжди веде,
Тата й маму слухайте -
Добрим шлях будЕ!


Стих для Миши М.
____Экспромт
Почему ты притих, Михаил?
Не скажи, что ты лом проглотил,
Не сияют лазурны глаза,
Тихо так... Неужели гроза
Тучи мрачные гонит сюда?
Не сдавайся ты им никогда!
Не смотри ни на что,
Только ввысь
Всей душою и сердцем стремись.
Ты всегда только с Богом дружи
И судьбу перед Ним положи.
_________16 сент. 2012 (утр. собр.)



Другие статьи в литературном дневнике: