Богдан Томенчук
... ·
Ця пізня кава в закутку веранди...
Вчорашню осінь замітає сніг...
Я пам'ятаю, де ростуть троянди,
Котрі я мав покласти вам до ніг....
То просто сніг... Ще навіть не іскриться...
До них ще не заметені стежки,
Ще пізнє листя кольору кориці...
Я про троянди... Не про колючки...
Той сивий подих першого морозу,
А так недавно ще була роса...
Така пора, що хоче тільки прозу...
А прозу я ніколи не писав...
Я до троянд веду тебе крізь вірші,
Навколо білі тіні холодів.
І ми йдемо як два посланці тиші -
Я знаю, де троянди... Я садив...
