Музей забытой любови... из Свтеланы Костюк Инна Га
Музей забытой любови... из Свтеланы Костюк
Инна Гаврилова
Перевод с украинского
Оригинал Светланы Костюк
На віях дощ. І солоніє мить.
Блідніють сни рожево-кольорові.
У затишку моїх сумних пісень
Тепер – музей забутої любові...
Тут навіть простір – цінний експонат.
І тиша промовляє так вагомо…
Тут всі стежки вже спалено. Назад
Тепер не повернутися нікому…
На шибці січня – дивна акварель.
Ми підсвідомо ще складаєм ноти…
Щоденник мій – самотній менестрель-
Терпкі, цілющі ліки від скорботи…
Тремтить рука. А як душа тремтить.
В музеї цім – історія висока…
Тут десь за склом живе щаслива мить,
Що відібрала мій щоденний спокій…
Святочно так, як в церкві при свічі…
Німіють строфи і німіють рими.
Тут навіть не молися. Тут мовчи
Під почуттями світлими моїми…
Тут музика нечувана щораз
Перегортає сторінки у слові.
А томик віршів – як іконостас
Від нас самих врятованій ЛЮБОВІ...
Перевод Инны Гавриловой
И дождь с ресниц.И солоно губам.
Бледнеют сны от серости избитой.
Здесь песен был уютный светлый храм
Теперь - музей любови позабытой.
Здесь даже пустота, как экспонат,
И тишь звучит тревожная набатом.
Сожжённые мосты дымят...Назад
Заказан путь: так неподъёмна плата.
Январь в окне, как чудо-акварель
Мы ноты подсознательно - в аккорды...
Дневник мой - одинокий менестрель -
Лекарство терпкое лечебное от скорби.
Дрожит рука...А как душа дрожит.
В музее этом быль любви великой
За стёклами живёт счастливый миг,
Жизнь без него осталась бы безликой.
И святочно, как в церкви у свечи...
Немеют строфы и немеют рифмы.
Здесь надо не молиться...стой...молчи...
От чувств моих светлейших, словно мифы...
Тут музыка неслыханная в нас
Листает, как страницы звуки в слове.
А в томике стихов - иконостас,
От нас самих спасённый лик ЛЮБОВИ...
04.02.2017г.
Другие статьи в литературном дневнике:
