Александр Андрейко - написанные рецензии
Показывать в виде списка | Развернуть сообщения
Жінкам віршів уже присв’ячено багато.
Останній вірш свій їм я також написав -
Хоч курви всі вони і вражі супостати,
Їх Бог, мабудь, на муки наші нам послав.
Усі вони – бісівськеє поріддя;
Без винятку – всі стерви, як одна;
Пекельної геєни всі розпліддя,
Лукава кожна з них – неначе сатана.
А мужики усі неначе подуріли:
- Не відчуваючи ніякої біди,
Весь час вони шукають ніжних, любих, милих –
Втрачають розум з-за якоїсь там п...ди.
Воно ж у кожної лиш зверху трохи зап...лось;
Тії ж пи...ди у них, їй-богу, в акурат
( Якщо вона у є...лі не зносилась ) –
З семеном разом буде може грам сто п’ятдесят.
І більше там нема на що дивиться;
Бо далі там – всього лиш кишки шмат.
І хоч на пику – такі різні молодиці;
Бог причепив всім пи...ди на один і той же кшталт.
Якого ж дідька ще тоді чогось шукати?
Єсть в цім житті для всіх один лиш путь –
Поки ї...ться – треба просто їх ї...ати,
Бо, як-то кажуть, на тім світі – не дадуть.
***
А що ж любов? – то для жінок лише химера;
На жаль, її вони не здатні відчувать.
Навіщо ж мучиться з-за них, страждать якого хера?
Вони ж годяться лиш на те, щоб їх ї...ать...
Александр Андрейко 14.01.2009 00:08 Заявить о нарушении
Ведут страну поводыри слепые,
Не ведая, что пропасть впереди;
А мы идем за ними, как немые,
Свернуть не смея с этого пути.
И мне кажется, что это касается не только России или Украины, но и всех "лоскутов" великой Державы. Поэтому, мне хочется верить в то, что:
Народ славянский – долготерпеливый;
Его не просто в смуту привести.
Но коль узду он разорвет, как конь ретивый –
Ничто не сможет их уже спасти...
Так что будем надеяться на то, что все станет на круги своя.
С уважением – Александр.
Александр Андрейко 02.07.2006 05:17 Заявить о нарушении
Жінкам віршів уже присв'ячено багато.
Останній вірш свій їм я також написав -
Хоч курви всі вони і вражі супостати,
Їх Бог, мабудь, на муки наші нам послав.
Усі вони – бісівськеє поріддя;
Без винятку – всі стерви, як одна;
Пекельної геєни всі розпліддя,
Лукава кожна з них – неначе сатана.
А мужики усі неначе подуріли:
- Не відчуваючи ніякої біди,
Весь час вони шукають ніжних, любих, милих –
Втрачають розум з-за якоїсь там п...зди.
Воно ж у кожної лиш зверху трохи
зап...зділось;
Тії ж п...зди у них, їй-богу, в акурат
( Якщо вона у є...лі не зносилась ) –
З семеном разом буде може грам сто п'ятдесят.
І більше там нема на що дивиться;
Бо далі там – всього лиш кишки шмат.
І хоч на пику – такі різні молодиці -
Бог причепив всім п...зди на один і той же кшталт.
Якого ж дідька ще тоді чогось шукати?
Єсть в цім житті для всіх один лиш путь –
Поки ї..еться – треба просто їх ї...ати,
Бо, як-то кажуть, на тім світі – не дадуть.
***
А що ж любов? – то для жінок лише химера;
На жаль, її вони не здатні відчувать.
Навіщо ж мучиться з-за них, страждать якого хера?
Вони ж годяться лиш на те, щоб їх ї...ать...
Александр Андрейко 12.06.2006 03:01 Заявить о нарушении
http://www.stihi.ru/2005/10/01-1419
Что жизнь конечна - мы ведь все про это знаем...
Александр Андрейко 03.10.2005 20:35 Заявить о нарушении
http://www.stihi.ru/2005/10/01-1451
Есть в мире женщина...
Александр Андрейко 03.10.2005 20:30 Заявить о нарушении