Виталий Жадько - написанные рецензии

Рецензия на «Импульс к творчеству» (Маценко Виталий)

Вірш чудовий, тому що людину, особливо з чуттєво-поетичною натурою, боляче щипає життя щоденно, якщо не щохвилинно. Це люди з чутливим і тому соціально хворим серцем. Їм ще більш боляче, що тут же - після "щипка" - з'являється Муза творчості та видає поетичну реакцію. У прозаїка також, але часу не вистачає, бо потрібно "будувати міст для ослів", а поетичного таланту немає. Тому, думає прозаїк, нехай йому грець, що тут поробиш. Врешті, природа так влаштувала людину, що час загоює душевні рани, хоча й повільно. Ще один позитив цього вірша. Тут повністю втілена концепція Філософа про чотири першопричини. До мислі штовхає "пинок под зад", тому має бути й якась подяка тим, хто шпиняє. Інакше не було б мислей. Про це чудово й геніально у Т. Шевченка "Думи моє, думи мої. Лихо мені з вами". Перечитай, там є причина. Ти це відзначив у рядку про "позитивний штучний стрес". Дякую за цей вірш. "Хто має очі - побачить". Віталій.

Виталий Жадько   15.10.2018 18:35   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Война на Донбассе» (Маценко Виталий)

Недолік поезії загалом, даного вірша зокрема, в тому, що автори-поети послуговуються у своїй переважній більшості загальнокатегоричними судженнями. Між тим відносно себе вони завжди проти такого узагальнення. "Я поэт - тем и интересен". Це, очевидно, правда. Але так слід думати і про всіх інших. Ті, хто воює на Донбасі, воюють не за олігархію, це просто образа для них. Для цього варто побувати на неформальних зустрічах із воїнами, з волонтерами, самому брати участь у допомозі армії. За олігархію якраз голосують ті, хто віддає свій голос за гречку, ходить на проплачені олігархами мітинги, стверджує, що "потрібно навести порядок", бо "кругом анархія". Звичайно, що такі мої думки не лише автору не сподобаються, але й деяким, я б сказав, навіть, більшості "добреньких", із тих, хто це прочитає. Тому наведу характеристику олігархії, що переходить в демократію-охлократію, Платона. Головне в демократії не те, що править народна більшість, а те, що починають панувати античесноти: "Урочисто, з великим хором вводять нахабство, свавілля, розпусту і безсоромність, і все це у них уквітчано, все це вихваляють вони і називають прекрасними іменами: нахабство - освіченістю, свавілля - свободою, розпусту - пишністю й розкішшю, безсоромність - мужністю". Звичайно, що якась частина наших захисників Вітчизни (вчора було їх свято, подяка їм за те, що всі інші живуть поза війною, але чи мирно?) також вражена такими античеснотами, навіть деякі стали народними депутатами, що сприяють олігірхату. Проте до владних органів їх обирає ось така більшість, а не "добірна меншість" (Ортега). Звичайно, що в поезії складно оперувати частковими судженнями, але потрібно шукати відповідні слова. Я - за ТИМОКРАТІЮ, АРИСТОКРАТІЮ. За що ВОНИ - Я не знаю. Але знаю, що більшість НАШИХ воїнів також "За Україну! За честь! За славу! За народ!". Принаймні, інтуїтивно ця частина це відчуває. Вибач, друже-поете, не ображайся, а знаходь адекватні ОБРАЗИ, які б не ображАли, бо тебе читає 12,5 тисяч. Віталій.

Виталий Жадько   15.10.2018 10:58   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Ежедневные семейные молитвы» (Маценко Виталий)

Поезія епічна, поезія-роман. Справді, ти вибрав головну проблему, яка визначає сенс життя людини в родині серед рідні. Ти щаслива людина, бо в поезії всі твої рідні заслуговують на повагу, мають повагу до батьків, обрали життєвий шлях, який відповідає твоїм власним талантам, хоча й у різних сферах. Правда, закінчення чомусь сумне і таке, що, на мою думку, не відповідає реаліям твоєї сім'ї. Адже всі твої діти і внуки "навещают родительский дом". Тому думаю, що ти плачеш від щастя, а не від нещастя. Бажаю, щоб і в тебе, і твоїх рідних "запал не пропал". Чим старше вік, тим більшим має бути запал на вічність, якій належить твоя поезія. Вона справді твоя, на відміну від філософських писань, у яких все ж багато або необхідних, або ж випадкових запозичень з інших мислителів. Але я цьому радію, бо це свідчення того, що мислю об'єктивно кожного разу, коли після власного написання знаходжу аналогічні думки у метрів. Віталій.

Виталий Жадько   13.10.2018 18:48   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Капля жизни» (Маценко Виталий)

Поезія, як я її сприйняв, справді талановита і, можливо, геніальна. Це - класика, бо в ній найщиріші почуття батька до своєї доньки. Це справді естетика як справжнє відчування й переживання себе самого в собі самому іншому, але рідному. Я щиро по-білому заздрю поету, який так може передати свої почуття. Мовою прози це нудно, бо звучить так: єдність протилежностей, в якій протилежносту - це СВОЄ інше, але РІДНЕ, СВОЄ-РІДНЕ, а не чуже. Мене ще й тішить те, що в цій поезії автор цінує КРАПЛИНУ СВОГО життя, бо відчуває трагедію для СВОЄЇ РІДНОЇ доньки в тому випадку, коли ця КРАПЛИНА життя поставить на ньому КРАПКУ. Тому це має стати класикою. Щасти тобі, друже, в житті. Анонім, якого ти знаєш вже 38 років.

Виталий Жадько   11.10.2018 17:46   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Схоластика и жизнь» (Маценко Виталий)

Як завжди, поезія якісна. Особливо закінчення "гнетёт - цветёт" і "подавляет - вдохновляет". Маю на увазі закінчення, бо поет талановитий і в доборі слів для римування. Але є певне лукавство. Адже він безумовний інтелектуал, який багато і невтомно копається в текстах. Те, що він творить поезію, вже свідчить проти того, що "копаться в косных текстах нету смысла". Звичайно, що в "косных" немає смислу, але як відрізнити, які "косні", а які ні. Крім того, релігія - це не обов'язково церква. Наспавді релігія, вже за самою семантикою слова, це повернення до духовних витоків пращурів, це святість зв'язку з цією спадщиною. Звичайно, для поезії святою є природа з її небесною ВЕСЕЛКОЮ! Анонім.

Виталий Жадько   05.10.2018 20:53   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Надёжный инструмент» (Маценко Виталий)

Шановний поет чудово знає, що не влада повернула віру в Бога (для мене Бог - це персоніфікація Розуму, це чистий об'єктивний мислитель, це, врешті, Бог-Батько, тому Бог пишеться з великої літери як возвеличення Розумної Волі), а сам народ в якості народонаселення. І це прикро, тому що, не розуміючи суті Бога-Розуму, він принижує (йдеться про совків, які повірили в те, що народні маси - рушійна сила історії, а не творча меншість, "добірна меншина" (Ортега-і-Гасет)). Насправді ж маса - міра інерції, міра консерватизму, а не продуктивної творчості. Народонаселення саме бажає бути підлеглим, що, звичайно, для влади вигідно. Тому вона швидко перелаштувалась із атеїстів у вірян.
Сам же афоризм якісний, влучний, хоча й не новий за змістом. Дякую за нього. Анонім.

Виталий Жадько   05.10.2018 20:40   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Оъект для просьб» (Маценко Виталий)

Я вже мав нагоду щось висловити автору про даний вірш. Тут також відзначу, що для тих, хто не вважає себе суб'єктом власної волі і, отже, власної долі, Бог є суб'єкт. Для тих, хто має власний розум, власний інтелект, отриманий тяжкою працею над усвідомленням того, що є суб'єкт і як стати ним, сам стає суб'єктом і не має потреби в тому, щоб йому призначали якогось бога поза ним самим. Сам поет є суб'єктом, бо поезія в перекладі якраз і означає творчість. Кількість читачів і є підтвердження того, що поет, в даному разі це Віталій Маценко, є суб'єктом. Об'єктом для себе самої є кожна людина, якщо сприймає себе як автономун істоту, наділену потенційно розумом, інтелектом і розвиває їх актуально. У "Післяслові" я б замінив "кто" на "що". Нам - людям - диктує правила розум як внутрішня сутність Буття, як природна Воля. Вірш правильний, проблемний, як і всі інші в цього ПОЕТА і ФІЛОСОФА.

Виталий Жадько   04.11.2017 23:18   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «В поисках девиза» (Маценко Виталий)

Ще раз доброго дня, шановний поете! Вирішив додати до особистого листа ще й певні роздуми щодо цього вірша. Він мене привабив назвою, адже все-таки девіз у житті кожної людини має бути. Звичайно, що його слід обирати не з ідеології, яка постійно душить самосвідомість різноманіттям "записной белиберды". Але телевізор дає можливість і розширити самосвідомість індивіда до його загально-родового космічного рівня. Адже людина обмежена в часі та просторі свого тимчасового й обмеженого простором життя. А науково-популярні передачі з різних напрямків життя можна сприйняти "по ящику". Так долається обмеженість свідомості, насамперед, духовно-культурної та науково-природничої. У тебе, я думаю, йдеться про "дурний" приклад політичних та релігійно-церковних телепередач, в яких домінує вузько-партійний інтерес. Тому краще такі передачі не дивитись, бо там девізу не буде. Телевізор має використовуватись як розширення розуміння людиною свого мікрокосмічного покликання, а не для звуження його обмеженими партійними гаслами, які нав'язуються партійними кланами. Щоб не було такого впливу, ще Руссо стверджував про те, що кількість партій має дорівнювати кількості свідомих громадян. Тоді їх девізами будуть такі. Перший. Людина - політична істота, але в жодному разі не партійна, а громадська і громадянська. Другий. Людина - мікрокосм, розумінню чого максимально сприяють як книги, так і ще більшою мірою телепередачі відповідного змісту. Девіз - це в перекладі число. Ось два девіза.
Чому люди все-таки дивляться "телевізійну трепотню"? Не вистачає спілкування, в якому б не було критики, а було порозуміння і взаєморозуміння. Тому з телевізором краще - його можна відключити, з персонажами сперечатись і обзивати їх, а не себе, "дурнями". І т.п. Адже ми з тобою також дивимось і критикуємо. Твій вірш - якраз заперечення телевізора, а не його відключення. Бо як же нам без снукера? Мені без "Реала" (Мадрід) чи "Арсенала", "Манчестер сіті" і так без кінця? Як і, на жаль, без політичних програм, в яких ненависні політики не чують один одного, а лише піаряться.
Поки що все. Вибач за помилки у приватному листі - знову не перечитав, а коли побачив, що він прочитаний тобою, вжахнувся їм. Знову забудькуватість і поспішність відіслати. Зараз цього листа перечитаю. Перечитав, знайшов одну зайву букву. Можливо, що й ти щось знайдеш. Нехай щастить. В.А.

Виталий Жадько   08.05.2017 18:09   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Верный маршрут» (Маценко Виталий)

Віталій! Вирішив добавити до приватного листа щось публічно. Обрав легку поезію, але талановиту. Поезія - талант від Бога, а Бог талановитий і водночас розумний і людяний - це Бог євреїв. Тому кожна талановита і працьовита людина - по суті, а не по крові, єврей. Це знав єврей Маркс, тому стверджував, що для звільнення євреїв від обмежень, які на них накинули ображені невеликим розумом народи чи правителі народів, церква, потрібно звільнити світ від єврейства. Він мав, правда, на увазі торгашество. Але чи не воно зробило цивілізаційний прорив у всіх сферах буття людства? Там немає потойбічного світу, в який вірять християни і мусульмани, взявши за основу Старий Заповіт. Причому, у мусульман немає віри у боголюдину. Чому я взяв цього вірша? В таких містечках "населенье вялое", але й життя там чистіше морально. Адже мегаполіси - це величезна проблема для людства. Я з 1961 року живу у містах, але вважаю себе сільським мешканцем і завжди говорю студентам про своє сільське походження. Ти також із невеличкого містечка, але його назва, можливо, вплинула на твій талант. Як і навколишня природа. Так що Висоцький, будучи євреєм, вірно співав, що "євреи все євреи, кругом одни євреи". Україні зараз везе, що нею правлять євреї, а не патріот Ющенко. Чи не Коломойський спас Дніпропетровщину і Запоріжжя від нашестя "русского мира". Чи не Пінчук відбудував Мистецький арсенал? Це не означає їх апології, як і наявність багатьох щирих українців, серед яких, наприклад, Малкович. Так що ми також євреї за освітою. Віталій.

Виталий Жадько   08.04.2017 21:34   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Следы» (Маценко Виталий)

Доброго вечора, друже Віталій! Знайшов цього вірша-поему і вирішив щось написати з приводу його змісту. Хоча, як завжди, все ефектно, метафорично і феєрично, тобто легко, невимушено, що породжує захоплення і радість за те, що є такі легкі думки, які гріх обтяжувати тяжкими роздумами-муками. Я шукаю камінь філософський і думаю, що його знайшов. Це не означає, що я його відкрив. Ні, це досвід історико-філософського пізнання. Якщо його знаєш у формі діалектики Гегеля, тоді ти знайшов першовідкривача. Він стверджував, що діалектика дозволяє розібратись у світі "кишмя кишащих фактов". Звичайно, що це знахідка не для популяризації, не для читання лекцій. Вона для себе, оскільки ти знаєш пояснення тим подіям, які відбуваються щодня. Інші цього не знають, тому творять свої вчення, критикуючи Гегеля чи Маркса. Але той, хто шукає, не бажає зупинитись у своїх пошуках, а хто знайшов, той творить для себе методом інтелектуальної дедукції (Декарт). Ясно, що йдеться не тільки про Гегеля, просто він дав метод аналізу. Якщо завдання філософії - закликати людину до самопізнання, то вона знає, що людина - природно-соціальна істота, отже, її мотивація як тваринно-біологічна, така, що не залишає по собі сліди нащадкам, а не тільки земному праху; так і соціальна, де сліди залишаються також і в духовній спадщині, хоча б її ніхто не читав, не використовував. Але вона зберігається для потенційного відродження. Якщо знайшов філософський камінь, тоді попадаєш в стан безтурботності духу, але продовжуєш турбуватись про близьких і рідних, бо суспільне і соціальне - це, за Гегелем, "тотожність розрізнень", "тождество различий", яке у геніїв стає "єдністю протилежностей", яка єднає епохи, тому вони не вмирають, не живуть потенційно, а живлять нащадків актуально.
У тебе також суцільна інтелектуально-поетична дедукція як із себе, так і з духовно-соціального досвіду видатних людей. Тому це не про тебе рядки: "И если нет плодов на древе, Не нужно дерево трясти". Воно постійно трясеться і струшує поетичні перли. Я також причетний до тряски, адже кожного разу, коли тобі щось пишу, знаю, що ти відповісиш не лише прозою, але й поезією. Тому "мальчик есть".
Надобраніч. Віталій.

Виталий Жадько   30.03.2017 20:52   •   Заявить о нарушении