Частина ІІ.
RAINER MARIA RILKE
Rose, oh reiner Widerspruch, Lust Niemandes Shlaf zu sein unter soviel Lidern.
(“Троянда, о чисте протиріччя, радість
нічийного сну під цією безліччю повік.”
– Слова, вибиті на пам’ятнику Рільке.)
DIE NIMANDROSE
(“ТРОЯНДА НІКОМУ” – назва збірки поезій П. Целана, присвячених Йосипу Мандельштаму )
Різні культурні кола об’єднує захоплення трояндою. У старовинні часи троянда була власне квіткою богині кохання Венери, а в сьогоденні троянди є символом кохання, однак кохання, яке часто пов’язується з ідеєю болю, навіть смерті. Водночас, це символ досконалості й мінливості, складний шифр до виразу людської пристрасті, незалежно від того, де вона шукає свого визначення – у земному і еротичному чи містичному екстазі по той бік часу.
Вернер Шрьотер: “Король троянд”
Werner Schroeter: “The King of Roses”
1
Wer, wenn schriee, h;rte mich denn aus der Engel
Ordungen? Und gesetz selbs, es n;hme
einer mich pl;tzlich ans Hertz: ich verginge von seinem
st;rkeren Dasein.
Die Erste Elegie
Вони співали.
Їх найтонші голоси
здіймалися увись,
де простір зливається з вічністю.
Вони співали –
їх спів не був схожим
ані на пісні людські,
ні на співи небесні.
Вони співали –
й багатоголосся
зливалося в один міцний подих гармонії,
котру вже не вміщали
ані сфери небесні,
ні печери Аїду.
Вони співали…
Птахи падали камінням на землю –
і ще довго тріпотали крильцями,
чи то від жаху,
чи від екстази.
Звірі припадали до землі –
й було чутно їх тремке дихання…
Закохані зливалися у самозабутті
від почуття насолоди та остраху…
Вони співали –
тріскалися скелі,
пінилося море –
і хвили вирували до зірок.
Вони співали,
янголи натхнення….
2
So rei;t die Spur
der Fledermaus durchs Porzellan des Abends.
Die Achte Elegie
Найтонша порцеляна сну і сутінків.
За ними – тільки простір
і безмір плину.
… Пил накопичується шарами
на біло-чорно-сірому тлі тліну.
Похапцем витягуєш із купи
вже нічийних речей те,
що поки що здається знайомим:
прозорі пелюстки повік
з блакитними прожилками марень,
плоть вуст
з ледь відчутним присмаком меду й полину,
ламкий від часу локон,
засушену троянду…
Усе розсипається у пил.
Та у цьому тліні
виблискує кристал почуття…
Гори за габою хмар,
горішнє сяйво...
Тільки воно
спроможне “встати перед заслону серця”.
І тоді відкриється край,
за яким….
3
Ich will nicht diese halbgefullen Masken
Lieber die Puppe.
Die Vierte Elegie
Зміна почуттів
як переміна одягу
на карнавалі.
Тільки як дізнатися,
хто кого розважає:
тебе янголи,
чи ти їх?
Одноманітність
сріблястої пустелі
перетворюється на чорноту безпростору –
й жах від погляду
ув очі цього небесного воїнства
охоплює полум’ям.
…Пломінь троянди
на тлі сірих скель
втамовує самотнє серце
вночі, сповненій вітру
і пахощів світового безмежжя….
4
Wer macht der Kindertod
Aus grauem Brot, das hart wird, – oder la;t
In drin im runden mund so wie den Grops
Von einem schonen Apfel?
Die Vierte Elegie
Вночі закохані
вдихають водночас
пахощі цвітіння та тліну.
Розімкни обійми –
і слова, сни, надії
відлетять у простір,
що їм дихаємо.
З цього пилу
хтось інший
завтра наново
відтворить для себе таїну.
