Затиснувши у грудях жаль,
Твереза й щира від початку,
На шляпці підніму вуаль
І скину лайкову пальчатку,
Щоб проказати : "Прощавай!",
Без відчаю торкнувши руку...
І ти не дуже вболівай
За передбачену розлуку...
Незмигно в проглуб подивлюсь,
Де всі шляхи наші окремо
Умовою, як не молюсь,
Недовідної теореми...
Перевод Нины Уральской
http://www.stihi.ru/2009/08/03/3440
Сжимает грудь мою печаль.
Открою душу без остатка,
На шляпке подниму вуаль
И сброшу тонкую перчатку,
Чтобы легко сказать:"Прощай!",
Так смело пожимая руку...
И даже не переживай,
Судьба пророчила разлуку...
Я в будущего даль гляжу...
Дороги наши параллельны
Как ни молю, как ни прошу,
Мои желанья запредельны...