http://www.stihi.ru/2010/07/03/2145
                -----------------------------------------------
                Из Маргариты Метелецкой - с укр.
Зажму я жалость  и сомну,
Щедра, разумна изначально.
Вуаль на шляпке подниму.
Перчаткой отгоню печаль я.
Тебе скажу  своё «прощай»,
Без напряженья тронув руку…
И не кори меня – прощай
За неизбежную разлуку…
В невидимое углублюсь:
Крестом  – дорог ложится схема.
Для нас с тобой, как ни молюсь,
Вне доказательств теорема…
Оригинал:
Затиснувши у грудях жаль,
Твереза й щира від початку,
На шляпці підніму вуаль
І скину лайкову пальчатку,
Щоб проказати : "Прощавай!",
Без відчаю торкнувши руку...
І ти не дуже вболівай
За передбачену розлуку...
Незмигно в проглуб подивлюсь,
Де всі шляхи наші окремо
Умовою, як не молюсь,
Недовідної теореми...