Прогулянки останньої розпука...
Липневий дощ шаманячи дзвенить,
Настирливим потоком лиже руки,
Щоб щем утрати зменшити мені.
Нехай хоч він тепер зі мною плаче —
Вам незнайома туги гіркота:
Напевно, та, що поруч з вами — краща ...
Від здогадок удвічі біль зроста.
І зайва ця солодка хвиля млості,
Що вчасно заважає геть піти —
Не чути слів, невимушено просто
Промовлених: — Пробач... та відпусти... —
Ловлю я струмінь жадібно губами,
Краплину за краплиною лічу!
І знов мені за поцілунки з вами
Здаються ніжні дотики дощу...
19.07.2010
*shedevra*
Моя версия на русском языке ------------- http://www.stihi.ru/2010/07/16/5816
*** — Зауваження та виправлення помилок вітаються, тому що я росіянка і не вивчала українську мову.)