http://www.stihi.ru/2010/08/02/2033
-----------------------------------------------
перевод с укр. из Марго Метелецкой
Ботва с бурьяном всё пылают
Кострами в скошенных полях...
Куда ведёт меня - не знаю -
Осенний одинокий шлях*?
Не манит сборищ дух игривый,
Их неуёмный "лад не в лад" -
Манят вечерних звёзд разливы,
Тропа, что вьётся наугад...
Как хорошо зайти в борок:
Там тишь такая, как в Начале...
И свежий чудо-ветерок
Луну на облаке качает...
Мечтательно шуршит камыш
В краю озёрном и привычном.
И мысли - лёгкие, как мышь -
Мелькают...о своём обычном.
А ломтик лунный - краше нет! -
"Куда ж ты на ночь?!" - молвил сразу.
И жабка, что глядит мне вслед,
На удивленье пучеглаза!
Оригинал:
Бадилля, бур'яни палають
багаттями в пустих полях...
Куди веде мене сьогодні
осінній, одинокий шлях ?
Не тягне щось в гурти веселі,
до колотнечі зібрання,
А вабить зірка вечорова,
в'юнка стежина навмання...
Як гарно серед пишних трав!
Обсотує принишкла тиша,
Легкий пустує вітерець -
на хмарах місяця колише...
Мрійливо шелестить комиш -
заполонив куток озерний...
І необтяжливі думки
снують про клопіт мій щоденний...
Дивує місяць поміж хмар :
куди це з хати проти ночі?
І жабка, подивившись вслід,
навсправжки вибалушить очі.
* - путь (укр.)