Чи ти ще є?
Чи є ще хоч щось,
крім тертих слів,
що життя доведе?
Скільки тебе залишилось
В повітрі?
В госактах на землю чи пдв?
Де ж ти там є,
у якому же серці?
Де всі ті люди (а не аусвайс)?
Ким ми пишаємось,
чиї всі ці пісні?
Кого поважаєм (якщо це про нас)?
Я вже заплутався
в тих варіантах
Як ти по різному,
ніби прийшла,
Я так й не зміг зрозуміть
саме звідки
Як не розумію - саме куда…
Стає важко вірить,
що ти була.
Поки ще мукаю,
як чую гімн,
Якого ніхто не знає слова…
Та не поважають
стоячих під ним.
За всіми ознаками -
арс моренд’ї.
За всіми прикметами
– справа табак:
В дзеркалі пусто,
як у трубі,
Та вішають прапор,
хто хоче як.
Чуєш, я - перший,
проміж твоїх!
З народження в мене
на шкірі узор…
Хоч ворухнись, покажи місце вій
Я майже не можу тримати позор.
Де ти ще є…
Ти мені так потрібна…