Перевод с укр. из Марго Метелецкой
http://www.stihi.ru/2011/09/04/199
Ах, убаюкай, забаюкай, Боже!
В такую ночь, на сказку что похожа,
В такую ночь, где затканы все бреши,
Позволь мне втайне душеньку потешить…
Не знаю, сладится ли доля злачно?
Торопит время… пробы – неудачны…
Но свет в глазах, и сны так золотисты,
Как после бенефиса у Артиста…
Нырну я в сладкий сон из дня объятья,
Из мыслей злых о доле без печати –
Где яркая полоска светит чудно,
Где счастлива, мудра и безрассудна…
Живу наощупь я – не искушай...
Меня ты, грешную, не покидай!
Оригинал:
Заколисай, заколисай ,мій Боже,
В цю ніч , напрочуд на казкову схожу,
В цю ніч, одягнену в розкішні шати,
Дозволь таємно душу потішати...
Не знаю, як усе складеться далі ?
Час підганя...І спроби - всі невдалі...
Та є ще блиск в очах й сни золотаві -
Ще роль не зіграно в сумній виставі...
Пірну в солодкий сон із виру днини,
З тремких думок про долю самотинну,
Де смужка світла світиться примарна,
Де я - щаслива, мудра і безкарна...
Живу навпомацки - не спокушай...
І грішну, Боженько, не залишай!