(Очень вольный перевод стихотворения Маргариты Метелецкой)
Тело пьянит сладкий вкус молодого вина,
Боль и печальные мысли растаяли где-то,
Щедростью спелых плодов уходящего лета
Сад одарил и любовью наполнил сполна!
Так скоротечны показы осенних одежд!
Я им сродни: то калиной созревшею терпкой,
То принаряженной инеем зимнею веткой
Таять готова от новых безумных надежд!
Лета мотивы в осенние песни вплелись,
Их оживили и вдруг зазвучали органно,
И неожиданно мощно, стремительно, странно
Новые звуки из сердца рекой полились…
Осень душа приняла без тоски и протеста.
Радуй, любовь, и для счастья отыщется место!
Издано.
Оригинал (укр):Маргарита Метелецкая http://www.stihi.ru/2011/09/13/699:
Тіло п'яніє...То вир молодого вина...
Всі хвилювання, всі болі й квиління позаду -
Смаку солодкого суму самотнього саду,
Радуй прозрінням, Любове моя неземна, -
Зовсім незвична картатість осінніх одеж,
Зовсім незвична сама я - терпка, кармазинна -
Тільки була ще льодово-застуджена, зимна,
А відтепер гарячкую коханням без меж !
Літа картинність у осінь розлогу вплелась,
І ліпота лінькувато розлилась органна...
Незмир в минувшині...Клична, стрімка, бездоганна
Миті високість, нарешті, в мені відбулась...
В осінь пірнає душа від жалоби розкута -
Рад уй, Любове моя, і намріяна, й збута!