Переклад
Владимир Сухин
Степью http://www.stihi.ru/2011/09/15/3240
Я ось-ось упаду на знайомі з дитинства долоні,
І сп’янію ураз у зів’ялій духмяній траві.
Мені б трохи спочить на осінніх вітрів перегоні
Між позасвітом вмерлих і примарливим царством живих.
Обійми мене, степе, залюляй в полиновій колисці!
Я, одначе – в сідлі, та від втрат утомилась душа… –
Так бракує тепла, що струмило в знайомій усмішці,
Сумно – дотик руки рано-вранці тепер не втіша…
Степе мій, дай коня, – доженемо літ лети збігомі.
Мій – зморився либонь, – на галоп – не спроможний вже став!
В безпросвітність осінню так затишні степу долоні!
Як втішає торкання тендітне прив’ялених трав!