http://www.stihi.ru/2010/07/03/2145
Зажав в груди тоску-печаль,
Мила, радушна, для порядка,
На шляпке подниму вуаль,
Решительно сниму перчатку,
Без боли вымолвив: «Прощай!»,
Пожму касаньем лёгким руку…
И ты, друг, не переживай
За предстоящую разлуку…
Попристальнее вдаль всмотрюсь,
Где врозь пути - печаль нетленна…
Пред нами, как я ни молюсь,
Без доказательств теорема…
2011
Оригинал
Затиснувши у грудях жаль,
Твереза й щира від початку,
На шляпці підніму вуаль
І скину лайкову пальчатку,
Щоб проказати : "Прощавай!",
Без відчаю торкнувши руку...
І ти не дуже вболівай
За передбачену розлуку...
Незмигно в проглуб подивлюсь,
Де всі шляхи наші окремо
Умовою, як не молюсь,
Недовідної теореми...
Иллюстрация из Интернета