http://www.stihi.ru/2012/05/05/6228
Наверное, в раю я ныне –
Дождь ниспадающих глициний
Пленяет радугой чудес,
И суетности пыл исчез…
На горной будто бы вершине,
Гнездятся где орлы доныне,
Я оставляю ропот свой,
И обретаю вновь покой…
Не мучают мечты тщетою…
Пленившись дивной красотою,
Сомлела сладостно душа,
И мысли к Небесам спешат…
Снята смятения осада,
Душа коснуться Бога рада…
Оригинал
Як в райській подумки місцині -
Дощем спадаючих гліциній
Приймаю райдужні дива,
Душа марнотність забува...
Неначе на гірській вершині,
Де мешкають орли донині,
Я полишаю гамір свій
І поринаю в супокій...
Не мучать мрії нездійсненні...
Думки, красою полонені,
Не тчуть мережива легкі -
Застигли, солодко-м'які...
Знята сумних сум'ять облога,
І вдячність знов летить до Бога...
Иллюстрация из Интернета