http://www.stihi.ru/2012/10/18/3384
Вновь под овации дождя
Смущённо обнажились клёны,
Уносит в небыль лист червлёный…
В тепло мечтами уходя,
В туманы зябко окунусь,
Иные примеряя роли…
За всё я благодарна доле
С осенним привкусом… И пусть
В душе привычных миражей
Исчезнет ложное виденье,
Взгляд мудро ставит под сомненье
Всё то, что познано уже…
Оригинал
Знов під тривалі оплески дощу
Ніяково оголюються клени -
Відходить в небуття листок червлений...
І я - у вирій думи відпущу...
Піду в тумани сиві - без адрес...
Подякую мінливостям у долі...
Приміряю собі новенькі ролі,
Які розвозить осені експрес...
І зникне хибне бачення речей -
Бо й мудрість має право на безглуздя...
Усе, як є...І п'є дощі галуззя...
Ясніша погляд навчених очей...
Фото автора