Как безысходно одинок
Тропу торящий к сердцу вечер,
И возразить ему мне нечем,
И горек истины глоток…
Миниатюрный мой кулак --
Смешная горечи угроза.
Зима… И снова проза, проза
И эхо тикает в углах…
О, фантазёрка, нарисуй
Воздушных замков башни, шпили…
И крошку счастья изобилий
Сорви, как вешнюю росу…
Не наяву, в стихотворенье
Узнай счастливое мгновенье…
*
Несамовита самота
Торує стежку біля серця -
Дарма допитуватись сенсу,
Коли під вечір огорта...
І мій малесенький п'ястук
Для неї зовсім не загроза...
Зима...Узнов - пекельна проза
Під дзигариний перестук...
О, мрійнице, малюй, малюй
Шпилі повітряного замку,
Будуй надії на уламках
І щастя крихітку вполюй
Хоча б в зимовому вірші
В засніжених лісах душі...
http://www.stihi.ru/2012/12/17/9010