Вдохновение -
http://www.stihi.ru/2013/01/30/5746
Не розчиняй мій хаос поклоніння
Передвечір'ям чорної печалі –
Хай ми божественно близькі і далі
У зачудованому витоку сумління,
Хай в колисковім мерехтінні світла
Підуть в тумани всі і «за», і «проти»,
У доторку живе сум’яття доти,
Аж доки правду з форми не відлито
У феєричну нездоланність мрії,
В якій спалахують і жевріють надії
У тіні геть змарнілої сторожі
Та безкінечних сподівань: «А може…»…
І повсякчасно постає питання:
Чому ми разом в Божому вигнанні?