Вольный перевод от Евгения Глебова-Крылова
http://www.stihi.ru/2013/03/03/8936
У квітках сумує Літо, пахне осінь іншим вітром,
Всі пелюстки - травам в ноги, прохолодно там, волого…
На деревах Літу добре, позсипало людям в торби
Все смачне, корисне, любе, і за це цілують в губи
Гарне яблучко, рум’яне, що в руках лежить коханих!
А на річці Літу лячно не за себе, людям - вдячність,
Бо ходили в воду - гості, та ріка вже спокій просить,
Заморозить ноженята, не врятує й чай із м’яти
І ромашки, чи шипшини, бо коротші стали днини…
За ставком кружляло й зникло, там де верба та осика,
Очерет мовчить, ні слова, певно, Літо вже в діброві…
Там його і наздогнала, на доріжку трохи сала,
Хліба, бульби, ще й гостинці, що спекла, дала в хустинці.
На палицю ту хустину, на плече собі, за спину
Літо кинуло і хода, поки літо та погода…
Босоноге йде далеко й десь на крилах у лелеки
Полетить у край до … Літа, потім знов для нас розквітне!