Дафінка Станева
ЗНЕМОГА
Захоплення, лестощі, зваби жіночі –
круг тебе жінок в’ється рій.
Як зловлена сарна, дивлюсь в твої очі –
забула про суд я Страшний.
У зраненім серці - і скрута, і лихо,
в юрбі я серед метушні.
Душа твоя крапля за краплею, тихо
вливається в душу мені.
Тріумфом засліплений ти і натхненний,
не бачиш мене все одно -
як мить і безмір’я дарую щоденно,
як Доля плете полотно.
До чар удаватись не хочу й не можу, –
цей бій не для мене гуде.
На руку лише покладаюся Божу –
до тебе вона приведе.
(переклад з болгарської - Любов Цай)
http://www.stihi.ru/2013/01/02/4574
***
Оригінал:
Дафинка Станева
БЕЗСИЛИЕ
С лъстиво кокетство, с досадна възхита
край теб пак жени се тълпят.
Кошута в капан, аз ти търся очите -
не мисля за Страшния съд.
Безсилна и с ярост се смесвам с тълпата,
ранена край тебе тъжа.
Капчукът на порива тихо вдълбава
душата ти в мойта душа.
От мъжки триумф заслепен и омаян,
не виждаш как светя за теб.
Как всеки ден давам ти миг и безкрайност,
как нишка Съдбата плете.
С оръжия женски не искам, не мога
да вляза за теб в бой нелеп.
Аз само усещам ръката на Бога,
която ме води към теб.