Навряд сльозами горе заспокоїш,-
З дитинства я упевнений у тiм...
Душi i серця рани не загоїш,-
Життя своє прожити мусиш з ним...
Тяжка у мами i бабусi доля:
Вiйна забрала в них чоловiкiв...
Свое сиротство згадую я з болем,-
Дочок таких багато i синiв!
Одне скажу: не треба забувати
Найрiднiших i дуже дорогих!
Доки живий,- їх буду памятати
I на могили iздити до них!
Мiй вiдгук на:
"Давай поплачемо з тобою мамо"...
Юля Куропата
http://www.stihi.ru/2014/06/04/240