На http://www.stihi.ru/2014/06/30/8260
С усмешкой тихою печаль
Смиренно на губах застыла.
Какая скорбь, тоска, унылость
На жарком лезвии меча…
И не подарит их тебе,
По лезвию всегда ступая,
Та, мудро-трезвая такая,
И потаённая в толпе.
И Бог, сокрытый ото всех,
В краю, что радостью искрится,
Ведёт и королей, и принцев
Замаливать их тяжкий грех.
И Он меня наставит, если
Я Дар Любви взлелею с честью.
2.07.2014
Маргарита Метелецкая
Яка усміхнена печаль
Застигла у куточках рота,
Яка сплюндрована скорбота
На лезі спраглого меча...
Не подарує їх тобі,
Завжди танцююча на лезах,
Ласкаво мудра і твереза,
Утаємничена в юрбі...
Сакрально схований Рушій
В краї, де радості по вінця,
Веде і королів, і принців,
Замолюючих гріх душі...
Й мене доправить при умові,
Що викохаю Дар Любові...