http://www.stihi.ru/2014/09/04/3960
Незримо ласточки умчались к югу…
И опалилась ясеня листва…
И стало всё, как в самых смелых снах,
В которых ждёт мятущееся чудо…
Колышет ветер дней хмельных приволье…
А в сердце очищающий пожар,
И нет в нём Зла… И выжженный кошмар
Не заслоняет больше истин болью…
Пурпуровая солнечность рассвета
С души смывает тягость и грехи,
Любовью входит в Осень и стихи,
Баюкает мелодией сонета…
Я Осени пью вдоволь счастья росы,
И сладости ночей… И не до прозы…
Оригинал
Як відлетіли ластівки - незчулась...
Як підпалила Осінь ясени...
І явність - ті найсміливіші сни,
В котрих бентежно спочивало чудо...
Кошлатить вітер днів п'янких доріжку...
Вирує серце в захваті пожеж,
Що нищать Зло...Руїни сірих веж
Не заступають істин анітрішки...
І пурпурова сонячність світанку
Душевний бруд пестливо відпера,
І крапотить любов'ю з-під пера,
І колисає Осінь-пуританку... -
Я в ній п'ю донесхочу щастя роси...
І лагоду ночей...складаю в стоси...
Иллюстрация из Интернета.