Майго дзяцiнства астраyкi

Сергей Бука-Вороневски
На фотографии:Моя мама,с внучкой и правнуком- мои дочь и внук.
*******************************
Ниже перевод на русский язык Нонны Рыбалко.

http://www.stihi.ru/2015/03/17/7294
*******************************
Жыцця не зведаны сцяжыны,
Усіх іх нельга палічыць,
Кранаюць сэрца ўспаміны,
А лес імкліва ў даль бяжыць.
І я за ім ледзь паспяваю:
Пад'емы, спускі,віражы,
У думках веску ўяўляю
І ліп палоску на мяжы.
Больш, як паўвека за плячыма
На скронях-просядзі радкі,
Зноў паўстаюць перад вачыма
Майго дзяцінства астраўкі... .
Мой родны кут і веска.З краю
Знаемы ўсім радзімы дом,
Альбом жыцця , не раз, лістаю...,
Мароз і сцюжа,дождж і гром.
Спявае певень з  пазаранку,
Скаціна ходзіць па двары,
Як пад гармонь, ці пад шарманку-
"Таўкуць мак"*(1),гуртам, камары.
Зімой у гурбах робім норы,
То мчымся напераганкІ,
На матаце*(2).Нібы ўчора
Было ўсе,толькі сінякі,
Як спадарожнікі здарэнняў,
Ці як пацверджанне таго,
Што я, як дрэва без карэнняў:
Чагосці роднага, майго.
...Усіх нас пяцера ў матулі-
Ступілі ў новы, светлы мір.
Гады ляцелі , нібы кулі,
Яна ж нам- Бог і камандзір.
Бывала дзе , парвеш штаніну,
Альбо ўлезіш з кім у гразь,
Матуля возьме хварасціну-
Хавайся ў бульбу*(3)-дась дык дась.
Былі ў душы пратэсту хвалі-
Няўзнак наб'е хто,дзе - нібудзь,
Сяброўства змалку шанавалі.
Шкада,дзяцінства не вярнуць.
Таго дзяцінства,дзе ганялі
Мы мяч ватагай, да цямна.
Але ўжо тады пазналі,
Што есць пакуты і вайна... .
Матуля часта, вечарамі,
З вялікім смуткам на душы,
Казала,як сядзелі ў яме,
Жыцце свае каб зберагчы.
Як з лебяды рабілі стравы,
Які ўрон нанес "хапун"*(4).
Адкрыта, смела і яскрава
Магла сказаць з любых трыбун.
Нават, калі не стала таты,
У люльцы малае дзіцё,
Была ў пэўнена, што хату
Ўзвесці трэба, перш за ўсё.
Здаецца-колькі  той жанчыны?
Дзе брала час усё рабіць?
Кірунак выбрала адзіны-
Дзеля дзяцей у далейшым жыць.
Толькі цяпер я разумею,
Якую волю трэба мець
І сэрца, быццам Прамітэя:
Не ледзве тлець,а каб гарэць!
Каб у хаце быў ва ўсім дастатак,
І зіхацела чысціня.
Яна была і есць пачатак,
З думай аб нас, дзень ада дня.
Марозам поўнілася хата,
Бялізну несла калі ў дом:
Сястрыны вопраткі і брата,
Закамянелыя ,як лом.
І наракаць не мела часу-
Будзь-то  надвор'е, альбо лес,
Не заўважалі мы, ні разу,
Яе адчай і горкіх слез.
Уставала, ціхенька хадзіла,
Каб нас малых не разбудзіць.
Здароўе брала дзе і сілы,
Каб усе паспець, усе зрабіць?
Нас спешна выправіць у школу,
Пад ціскам думак і падзей,
Характар-строгі і вяселы.
Калі па вуліцы ідзе,
Матулю кожны завітае-
Яна ж настаўнік на сяле.
І клопат, ласка прарастае
І сення, праз гады, яе.

Чатыры класы толькі скончыў-
Ійшоў у другую школу, там
Усвядамляў і не аднойчы,
Што ўсе рабіць павінен сам... .
Матуля ж нас не пакідала:
І там журба была за ўсіх,
І чым магла, дапамагала
І працавала ,за дваіх.
Капеяк двадцаць, альбо десяць
У кішэні кожнага было,
Каб у школе мы маглі паесці,
У сталовай, смачнага ўсяго.
Купляла ялавыя боты,
У другім разе-" керзачы".
Хапала ўсім яе пяшчоты
І ў светлы дзень і ў цьме начы.
Я школьным ранцам ганарыўся:
Шурпатым, чорным, скураным,
Ніколі ў школу не пазніўся,
Бо быў у класе звеннявым.
Я пах абновак адчуваю...,
Назад не вернуцца гады,
З любоўю час той успамінаю,
І сам ужо не малады.
Сказаўшы так, не памылюся,
Хоць скроні снег зацярушыў,
Матуляй нашай ганаруся,
Ў якой старонцы я б не жыў.

Паклон, матуля, нізкі, нізкі!
Няхай увесь пазнае свет-
Ты самы любы, самы блізкі
І самы родны чалавек!
Настаўнік-Бога бласлаўленне ,
Я праслаўляю, на вякі
Маей матулі нараджэнне,
Майго дзяцінства астраўкі.

17.04.1925 у матулi дзень нараджэння.ЮБIЛЕЙ!!!18х5!!!

*(1)"Таўкуць мак" камары.Народная прымета- к добраму надвор'ю. Перад заходам сонца вялікая чарада камароў збіралася ў адным месцы і завісала ў паветры, снуючы ў розныя кірункі, але,як нешта адно цэлае.

*(2) Матата- прыспасоба для катання зімой на ледзе,або утрамбованым снезе, зроблена у кузні з провалкі рознай таўшчынi, Г- падобнай формы.У прастанароддзі называлі таксама "каза".
*(3)-"Хавайся ў бульбу".Так казалі ў выпадку надыходзячай небяспекі,са значнай часткай гумару і іроніі.

*(4)Хапун-1937 год і пазней, калі НКВД забіралі ноччу людзей, каго растрэльвалі, каго высылалі ў Сібір.Наш дзед і некалькі чалавек з мамінай радні таксама быў высланы, а пасля праз десяткі гадоў рэабeліціраваны.

       13.02.2015

............................
Острова моего детства.Перевод Нонны Рыбалко.

Всех тропочек жизни не может
Ни счесть, ни познать человек,
Но память нам сердце тревожит,
Хоть жизни стремителен бег.

За нею я чуть успеваю -
То – спуск, то – подъём, то – изгиб,
Но в мыслях село представляю -
Наш сад, огород, шелест лип.

Полвека уже за плечами -
Давно поседели виски,
Но снова встают пред глазами
Моих детских лет островки.

Деревня родная, а с краю -
Знакомый родительский дом…
Альбом жизни прошлой листаю -
Мороз там, и стужа, и гром.

Петух запоёт спозаранку,
Заполнит скотина дворы,
Дают стайкой, как под шарманку,*
Хороший прогноз комары.

В сугробах мы делали норы
И с горки наперегонки
Неслись на матате** проворно,
Считая потом синяки.

Те спутники игр всё милей мне -
Оставили в памяти след.
Остался навек без корней бы,
Не помня забав детских лет.

Нас пятеро было пострелов,
Явившихся в солнечный мир…
Но пулею время летело –
А мама – наш Бог, командир.

Бывало, порвёшь где-то брюки
Да влезешь в какую-то грязь -
так схватит дубец мама в руки -
сидим мы в картошке, таясь.

В душе волны гнева бурлили,
Когда изобьёт кто-нибудь,
Но с детства мы дружбу ценили…
Жаль, прошлого нам не вернуть.

Задорно, беспечно гоняли
компанией мяч допоздна…
Но мы и тогда уже знали,
что в мире есть боль и война.

И помню я, как вечерами
Лилась мамы тихая речь
О том, как все прятались в яме,
Чтоб жизни свои уберечь.

Была лебеда им обедом,
И судьбы калечил «хапун»***…
И мама открыто об этом
Сказать не боялась с трибун.

Не стало отца… Дети – рядом,
Младенец в коляске… Но мать
Решила: избу ставить надо -
Иначе детей не поднять.

Тяжёлая доля безмерно
Досталась мамуле моей,
Но путь в жизни выбрала верный -
Жила только ради детей.

Не сразу осмыслить сумел я,
Что надобно волю иметь
И сердце, как у Прометея,
чтоб в жизни не тлеть, а гореть.

Чтоб в доме всегда был достаток,
Сверкала изба чистотой,
Забыть о себе было надо
и думать о нас день-деньской.

Мороз пробирался некстати,
Когда в дом постели несла,
Одежда сестрицы и братьев
На камень похожа была.

Ей сЕтовать некогда было,
Судьбу да погоду кляня -
И нам не казалась унылой,
Хоть мучилась день ото дня.

Отчаянья мы не видали,
И слёзы лишь ночью лила,
Боясь разбудить деток малых…
Где ж, мама, ты силы брала?

Всегда сделать всё успевала -
Детей проводив за порог,
На день мама план составляла -
Характер был весел, но строг.

Когда по дороге шагала,
То каждый здоровался с ней -
Ведь всем отдала сил немало -
Учила в деревне детей.

Окончив начальную школу,
Пошёл я в другую, и там
Пришлось осознать поневоле,
Что делать все должен лишь сам.

Вниманья у мамы хватало -
Грустила о детях своих.
Чем только могла – помогала -
Работать пришлось за двоих.

То яловые покупала,
То кирзовые сапоги…
И нежности мамы хватало
Всем детям её дорогим.

Копеек то – двадцать, то – десять
Давала, отправив нас в путь,
Чтоб в школьной столовой поесть мы
Могли повкусней что-нибудь.

Я кожаной сумкой гордился -
Военным планшетам подстать -
Казалась она командирской -
С ней в школу нельзя опоздать.

Я был командиром отряда,
Дружину пришлось возглавлять…
И запах обновки отрадно
Мне снова теперь вспоминать

Вернуть невозможно те годы,
Но памятью я дорожу,
И сам хоть давно уж не молод
Но, не ошибаясь, скажу:

- Виски запорошены снегом,
Но память о детстве свята…
В какой бы сторонке я не был,
Горжусь нашей мамой всегда.

Я кланяюсь, мамочка, низко
Тебе – хоть прошло много лет.
Ты мне человек самый близкий -
Пусть знает о том белый свет!

Ты самый родной человечек,
И хоть поседели виски,
Но я воспевать буду вечно
моих детских лет островки.

      16.03.2015



1- "толкут мак " комары, Народная примета.Когда комары сбиваются в единую стайку, перед закатом солнца и двигаются в разных направлениях, не разлетаясь.Как правило, к хорошей погоде.
2-Матата.Изделие из стальной проволки, разной толщины, изготовленное в кузне,г- образной форумы.Использова-
лось для катания по льду или утрамбованному снегу.Иначе еще называлось " коза".
3-Хапун.1937 год, когда НКВД забирали (хватали) ночью людей по обвинению во вредительстве, по доносу.Потом , кого высылали в Сибирь, кого  расстреливали.Наш дедушка также был выслан.Позже, в 80-е годы был реабелитирован.
4-Прячься в картошку.По аналогии- разбегайся, кто куда, не попадайся на глаза.

http://www.stihi.ru/2014/03/29/9691
http://www.stihi.ru/2014/11/02/7776