Памяти Муси Пинкензона
Играла скрипка в доме Пинкензонов,
Всех виртуозной радуя игрой.
Навеки в камне он, непокорённый.
Простой еврейский мальчик. И герой.
Война семью застала на Кубани,
Где в госпитале доктором служил
Отец Абрама*. Доктор он был славный.
И раненых спасал что было сил.
Врача в тюрьму отправили нацисты:
Лечить не стал немецких он солдат.
Наутро - показательная "чистка",
Согнали всех на площадь - стар и млад.
Со скрипкой мальчик - средь приговорённых...
- За что ребёнка? - выкрикнул отец.
И был застрелен. Вслед, упав без стона,
Нашла и мать немедленный конец.
Но вдруг смычок взметнулся вверх упруго,
И зазвучал "Интернационал",
И песню гордо пели - друг за другом,
Хотя от залпа ниц скрипач упал.
А гимн крепчал, всё выше в небе рея,
На подвиг звал и силы придавал.
Струна, казалось, всё ещё звенела
Октавой выше... Дальше - тишина.
------------
*Абрам - Абрамуся - Муся -так домашние звали мальчика
После войны на месте расстрела Муси Пинкензона в бывшей станице Усть-Лабинской, ставшей в 1958 году городом Усть-Лабинском, установили памятник. Его борьба с фашизмом длилась всего несколько мгновений, а оружием его были скрипка и великое мужество… Но разве этого мало?
Тем. Конкурс - Мелодия скрипки МФ ВСМ. 4 место
Международный Фонд Всм
ПРОТОКОЛ НОМЕР 2023/04/02-01ТС
Анна Лындина Нескорений скрипаль http://www.stihi.ru/2016/04/20/10036
Лариса Семиколєнова
Пам’яті Мусі Пінкензона
Скрипаль - хлопчина, Пінкензонів Муся,
Таких, як він, багато навкруги.
Навіки в камені він: «Не скорюся!
А духу не здолають вороги».
Війна сім’ю застала на Кубані,
Там у шпиталі батько працював.
Лікарня – ось для нього поле брані,
Поранених від смерті рятував.
Та у в’язницю вкинули нацисти:
Він лікувати німців не схотів.
А вранці показова була чистка,
На площі всю станицю ранок стрів.
І син засуджений. Як не кричати:
- За що дитину? – батько не стерпів.
Застрелили. За ним убили й мати,
В її очах і жах, і біль, і гнів.
Та ось смичок угору враз злітає
І зазвучав «Інтернаціонал».
І гімн той гордо сили набирає,
Хоча від залпу наш скрипаль упав.
Неначе птаха, пісня та злетіла,
Сурові очі, і в кулак рука.
Струна, здавалося, іще бриніла,
Остання нота… Тиша як ріка.
Абрам – Абрамуся – Муся звали хлопчика.
Після війни на місці розстрілу Мусі Пінкензона в колишній станиці Усть-Лабинськой, що стала в 1958 році містом Усть - Лабинськом , встановили пам’ятник. Його боротьба з фашизмом тривала всього декілька секунд, а зброєю були скрипка і велика мужність… Та хіба цього мало?
Альманах. Спасибо ветеранам за победу! http://www.stihi.ru/2015/05/02/1161
Международный конкурс Болгария 2016 http://www.stihi.ru/2016/01/18/10173