На http://www.stihi.ru/2011/08/28/1519
Качались в лихорадке ожиданий
Деревья, что с грифонами на ветках…
О счастье тщетны вновь мои мечтанья,
Воспоминанья грустны, беспросветны.
Душа была, однако, очень рада,
Что наконец услышала так чутко:
Вставала прямо из души разлада
Палата с россыпью огней, как чудо.
Отчаянья от долгих тех метаний
Тотчас же убегали быстротечно…
Среди бродяг земли, лихих изгнаний
неслись на крыльях мысли мне навстречу
К Тому, в объятьях чьих без прекословья
Усну, уставшая, с почтеньем и любовью.
16.04.2015
До Того…
Гойдались лихоманкою чекання
Дерева із грифонами у кронах...
За щастям в черзі знову я остання -
Тужлива згадка билася у скронях...
Але душа чомусь тріумфувала -
Нарешті, дослухалась її й чула...
Вставав уперто з тьмяного завалу
Будинок жменею вогнів, мов чудо...
І розпачі від тих протуберанців
Ховалися й тікали всюдибічно...
Серед земних блукальців та вигнанців
Крилата думка віялась навстрічно
До Того, в Кого перша і остання,
Засну в обіймах, стомлена коханням...