Валео Лученко. 108 - 8

Глеб Ходорковский
               Валео Лученко.


                108 - 8


         Глеб Ходорковский - перевод.


     Камни, глина, песок. Шорох и шелест. Падение комьев. Полёт стрижа. Жужжанье шмеля и ментальная тишина.
   
     Хлопок одною ладонью. Пули свист. Её счастливое непопаданье в висок того, кто нЕкогда был друидом, учеником Лао Цзы, чернокнижником и поэтом. Он - живой. И доныне живой. Хоть и хочет давно умереть.

     К сожалению, он не знает лишь одного. Его желанья на этот раз ничего не значат. Он - Хроникёр, Наблюдатель. Тот, кто в нём нынче живёт, умирать не умеет, или не способен на это. Поэтому он прийдёт из этой самой абсурдной войны. И мы с ним совсем случайно столкнёмся в каком-нибудь из кафе.

     Будем сидеть, попивая махито и латте маччиато. Говорить будет он. Я буду молчать. Он прочитает в моих глазах,когда можно будет ему умереть.
          Валентин, если ты хочешь получить символ бесконечности - "ленту Мёбиуса"-
то тогда восьмёрку нужно положить горизонтально.


           *                *                *


           108-8-

        Валео Лученко

Каміння, глина, пісок. Шарудіння, шелест. Падіння грудки. Політ стрижа. Дзижчання джмеля та ментальна тиша.
 
Плескіт в одну долоню. Кулі свист. Її щасливе не попадання в скроню того, хто був колись друїдом, учнем Лао Цзи, чорнокнижником і поетом. Він - живий. Досі живий. Але хоче давно померти.

Він не знає, на жаль, одного. Цього разу його бажання нічого не важать. Він - Хронікер, Спостерігач. Той, хто в ньому нині живе, помирати не вміє або не здатен. Тому він прийде з цієї найабсурднійшої війни. І ми зовсім випадково зіштовхнемося з ним у якійсь із кав'ярень.

Сидітимемо, п'ючи махіто і latte macchiato. Говоритеме він. Я буду мовчати. Він прочитає в моїх очах, коли йому можна буде вмирати...


      К заглавию надо бы сделать сноску...

© Copyright: Валео Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №115062304904