Перевод с украинского:
Две уж тысячи лет
Небеса надо мной безутешны…
Две уж тысячи лет
Путь мой к Господу тянется грешный…
Виновата сама –
Ни ославы ж не знала, ни сглазу! –
Путь, сводящий с ума,
Мне б не вспомнить, любимый, ни разу...
Оглянуться боюсь –
Позади суета без просвета,
Там пустыня! И пусть:
Без Тебя я, как порчей задета…
Иисусе, иду –
Нет, лечу! – от молитвенной силы,
Пусть в слезах и в бреду,
Как дитя без родителей милых…
Не отринь же молитв,
Время сбора настало каменьев!
Всю гордыню – спали! –
А взамен подари мне смиренье.
Но покуда межу
Не мину`ть, и с Тобою разлука
Будет длиться, служу –
Мо`ю ноженьки маленьким внукам…
****************
Оригинал здесь: http://www.stihi.ru/2015/07/04/7765
Вже дві тисячі літ
Наді мною печалиться Небо...
Вже дві тисячі літ,
Як іду, мій Ісусе, до Тебе ...
Знаю, винна сама,
Бо ніхто ні зганьбив, ні наврочив –
Я свій болісний шлях
Поминати, коханий, не хочу ...
Не дивлюся назад –
Там усе марнота швидкоплинна,
І в пустелі земній
Я без Тебе, немовби причинна ...
Бач, уже не іду,
А лечу у молитвах, єдиний,
У розпуці й плачу,
Мов без неньки заблудла дитина ...
Позбирай же, молю,
За дві тисячі років каміння,
Всю гординю – спали! –
А натомість насаджуй смирення.
А допоки трива
В світі дольнім пекельна розлука, –
Я чекаю й служу –
Мию ніжки маленьким онукам ...