Боже
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю
небо
пошите з калюж
стежкою в’ється
як вуж
хмар на межі
прибуло
в них
потонуло село
легіт
голубить сади
Боже
я сплю
не буди
мама
з очима весни
погляд
безмежно-сумний
сина свого
вигляда
мов за відерцем
вода
голосу
вже не почув
бо не лежу
а лечу
видно
як поле горить
падаю в небо
на мить
падаю
наче зола
болем згораю
дотла
і наяву
не у сні
тулиться янгол
до ніг
6 Листопада, 2015