тиха та вода
лебедю сідай
нічка небо косить
крилами не бий
пір’я не губи
бо вмирає осінь
сядь і не лети
дай їй відійти
край у тиші гострий
з того бережка
стежка утіка
від очей на постріл
як настане рань
вістонькою стань
розбуди цю воду
осені нема
в холоді зима
перший сніг народить
а тоді лети
поза холоди
сірою журбою
серденько моє
б’ється не стає
лине за тобою
8 Листопада, 2015