світалося
на всі світи
і засвіти
далеке я
у зорях
стало гаснути
і зодіак
у холоді блакитному
немов маяк
розтанув
поза вікнами
до суєти
дорогу ранок вистелив
де я
і ти
дві одинокі істини
і плаче сон
за прихистками спокою
ціна либонь
за крок
стає високою
впереміж гра
освітлюю
і дихаю
курли
чи кра
полине
понад стріхою
і що болить
переросте
у колоті
у світлу мить
де не вмовкає
молодість
безкрилий птах
ці перелітні спомини
бо у словах
летіли невагомими
і серця бій
що поростає холодом
уже не мій
а чисте
тиші золото
зима от-от
приспить снігами
дні
і ртуть
із нагород
є та
яку жалі
не вб’ють
хай буде так
аж до весни
воскреслої
любові смак
вдарятиме ще веслами
9 Листопада, 2015